цивільний

-а, -е.

1) Який стосується правових відносин громадян між собою і з державними органами та організаціями. Цивільне право.

••

Циві́льне пра́во — галузь права, норми якої регулюють майнові відносини та пов'язані з ними особисті немайнові стосунки.

Циві́льне процесуа́льне пра́во — галузь права, що встановлює порядок розгляду та вирішення судом цивільних справ, а також порядок виконання постанов судів та деяких ін. органів.

Циві́льний відповіда́ч — у кримінальному процесі – особа, яка несе матеріальну відповідальність за збитки, завдані злочином.

Циві́льний ко́декс — закон, який містить розташовані за певною системою основні норми правових відносин громадян тієї держави, на території якої він діє.

Циві́льний по́зов — вимога громадянина чи юридичної особи про відшкодування матеріальних збитків внаслідок злочину, яка заявлена в процесі з карної справи і яка розглядається спільно з кримінальною справою.

Циві́льний проце́с — встановлений нормами цивільного процесуального права порядок розгляду та вирішення судом цивільних справ, а також порядок виконання постанов судів та деяких ін. органів.

2) Який не належить до війська, не стосується військових справ; невійськовий. || у знач. ім. циві́льне, -ного, с. Невійськовий одяг. || у знач. ім. циві́льний, -ного, ч. Особа, що не належить до війська.

••

Циві́льна оборо́на — система загальнодержавних оборонних заходів для захисту населення та об'єктів народного господарства від ракетно-ядерної, хімічної, бактеріологічної та інших видів сучасної зброї.

3) Нецерковний, недуховний; світський.